Історична довідка

Село  Білоусівка-2  Ладижинської  волості  Гайсинського  повіту  Кам”янець-Подільської  гебурнії – за старим  адміністративно- територіальним   поділом.
Офіційна  назва  села  з  початку  його  заснування немінялась. За  переказами   старожилів  село  Білоусівка  виникло  в  місцевості  покритій  непрохідними  лісами, маючи  найближчий  зв”язок  з  м.Ладижин  тільки  по  річці  Сільниці.  В пору війни  Богдана Хмельницького ( середина Х11 ст.) околиці  міста  Ладижина, що  знаходяться  в  радіусі 10 км  стали  театром  воєнних  дій  поляків, польсько-шляхетського  війська  і  козаків.
На  цьому  місці  де тепер с.Білоусівка  засів один з ватажків  козацьких  загонів  Федір Білоус. Під  його захист  почали  збиратися селяни з  різних  зруйнованих  сіл і заклали  тут сучасне село, яке дістало назву Білоусівка. Перші жителі виходці  з  козаків, а пізніше  вони  стали  кріпаками.  Колись на р. Сільниці  добували  руду  і  селітру, яка   йшла  на  виготовлення  пороху  для  козацьких  війн. Крім  порохового  заводу  в  селі  були  склянний і смоляний  заводи. Був  також  винокурний завод  і  в  1912  році  розібраний і  перевезений  в  с.Кирнасівку  на  будівництво цукрового заводу.  Взамін його  в  1912-1913 роках   побудували  цегельний  і  черепний  заводи, які  були  зруйновані  в  1917 році, а  на  березі  р.Сільниця  стояв  кам”яний п”ятиповерховий   вальців  млин ( за добу  пропускав2500 пудів зерна і  виготовляв 10 сортів муки, яка  відправлялася в  різні міста Росії).
В  1919 році в  селі  створено сільську  раду.  Під  час масової  колективізації  в  1930- ті  роки  мілкі  організації,які  були  створені в  селі а  саме : суспільна  обробка  землі  під  назвою “Допомога  бідняку” в  якої було 2 пари коней, 2 плуга, 1 культиватор, черепна артіль  яка  знаходилася  в  Андрущенка  Макари  і  було 20 чоловік працюючих, 7 станків на  яких  виробляли  черепицю  та коминки, машино-тяглове  товариство, яке  складалося  з  40 селян  середняків  об”єдналися  в   колективне  господарство  ім.Т.Г.Шевченка. Воно  розташувалося на  території  сучасної  лікарні. Млин  перейшов  в  користування  колективного господарства.  В  1932 році головою  колгоспу  був Король  Василь  з  Олександрівки.Через  чотири  роки колгосп ім.Т.Г.Шевченка  був  перейменований  на  ім.Будбогого і  переведено  на  територію  господарства  колишнього  куркуля Рабоконь Семена та  колгоспників  Марунів. Головою  колгоспу  аж  до  початку Вітчизняної  війни  був  Перебийніс  Яків,який загинув  в  роки  війни.
В  1934  році  було  прийнято  рішення  про  організацію  в  с.Білоусівка 2  другого  колгоспу  під  назвою “ 7 з”їзд Рад”  головою  колгоспу  обрано  Шпіника Максима Антоновича. Контора  колгоспу  та  тваринницькі  приміщення  тимчасово  розміщалися  в  колгоспника  Тишкуна  Степана Антоновича. Восени 1935 році  було  побудовано  контору  колгоспу  та  інші  приміщення  на  місці  колишньої  економії, куди було переміщено  колгосп “7  з”їзд Рад”.
Колгоспниками обох  колгоспів було  побудовано  конюшні, короварні, свинарники, магазини (склади)  для  зберігання  зерна, майстерні по ремонту  с/г інвентара, кузні, вівчарники  та  інші  приміщення.
В  1941 році  почалася Велика  Вітчизняна  війна.  Все  майно  та  худобу  було  евакуйовано  в  східні  райони  України. Під  час  окупації в  селі були  румуни. Вони  організували  в  селі  общину  на  місці  колгоспу  ім.Будьоного. Велика  Вітчизняна  війна  нанесла  величезних  збитків  для  колгоспів  і  колгоспників. Худоба, трактори, машини  все  потрапило  до  рук  німців. Землі  не   було  чим обробляти  і  вона давала  дуже  низькі  урожаї  в  перші  після  воєнні  роки.    138 чоловік загинуло  в  роки війни а багато  повернулося  інвалідами.
14 березня 1944 року Радянська Армія  визволила  село  від румунів  а  натиск  Радянської  Армії  був  раптовий, румуни  залишили  село  без  бою. В  після  воєнні  роки  колгоспники  з  великими  труднощами  і  нестатками  стали  відбудовувати зруйноване  і  розграбоване  господарство.
В 1951 році колгоспи були  об”єднані  в  один  колгосп ім.Мічуріна. Колгосп  перейменовувався  кілька  разів.
В  1959 році  рішенням  загальних  зборів  колгоспників  колгосп ім.Мічуріна  с.Білоусівки  приєднано  до  колгоспу ім. Петровського с.Калініно.
В  1961 році   після  роз”єднання  з  колгоспом  ім. Петровського с.Калініно  господарство отримало  назву  колгосп “Росія” с.Білоусівка.  Голова  колгоспу   обрано  Ляшенко Петра Григоровича.  Станом  на  01.01.1967 року було побудовано  4  корівники, 1 телятник, 2  свинарники, 2 вівчарні, 1 конюшню, контору, клуб, кормокухню, водопровід  протяжністю 6 км, встановлено  2 водонапірні вежі, дитячий  садок, кінобудку, шкільне  приміщення  на  3  класи, літні  табори для  худоби.
В 976 році  рішенням  зборів  уповноважених  осіб  колгоспу  “Ленінський  шлях” с.Заозерне  і  колгоспу “Росія” с.Білоусівки  об”єднлись в  спільне  господарств  з  назвою “Ленінський  шлях”
В 1977 році  побудовано загальноосвітню  школу  на  300  місць  і  водопровід  для  школи  та  жителів  села  протяжністю  2,5 км, встановлено  водонапірну  вежу.
В  1987 році – відновлений колгосп “Росія” с.Білоусівки. В 1996 році колгосп “Росія” с.Білоусівки  перейменовано в  КСП “Промінь”.
В 1996 році КСП  “Промінь”  ліквідовано  та  створено  сільськогосподарський  відділок  при  ВАТ “Кирнасівський цукровий  завод”.
В 1998 році створено  КСП “Промінь”  с.Білоусівки. В 2000 році  КСП “Промінь”  реорганізовано  в  СТОВ  “Старт” . В  2001 році  створено  ПСП  “Старт”  с.Білоусівки.
В серпні  місяці 2008 року ПСП  визнано  банкрутом. Розпочалася  ліквідаційна  процедура. Все  майно, основні  засоби, які  залишилися  були продані  для  погашення  заборговансті  по  заробітній  платі  та  інші  борги.
Рішенням  Тульчинського  районного  суду від 04.09.2009 року  визнано  за  Бабич Батімою Нигментівною  право  власності  на  будівлю  електростанції, загальною  площею 72,2 кв.метри  на  гідроспоруду  у  складі  греблі  підвідного  каналу, решітки для  утримання  сміття, затвору  яка  розташована  в  с.Білоусівка  Тульчинського району  Вінницької  області  вул.Леніна 138А.
Ставок  села  Білоусівки   утворений  на  річці  Сільниця – правої  притоки  річки  Південного  Бугу.  Ставок  створений  з  метою  забезпечення  роботи  кам”яного  п”ятиповерхового  вальцового  млина, який  за  добу  пропускав  2500 пудів  зерна і  виготовляв 10 сортів  муки,  яка  відправлялася  в  різні  міста  Росії. Млин був  власністю  поміщика  Фелікса Сабанського.
В  1928-29 роках  утворився  колгосп  і  млин   перейшов  у  власність  колгоспу.
В 1948-49 роках  в  селі відбулася  сільська  толока, нарощування  греблі для  подальшого  збереження  ставка. Жителі  села  мішками  носили  землю, каміння  і  насипали  греблю  це  була  важка  праця.
Площа  ставка  складає  35,5 га. Ставок є  власністю  територіальної  громади.  Значка  частина  його  біля  10 га  заросла, сильно  замілений. З  часу  його  створення  він  не  чистився.
Ставок  розміщений  в  центрі  села, розділяє  його  на  дві   частини   яких  з”єднує   міток.Ставок  є  окрасою  села  як  і  взимку   так  і  влітку.  Його  красою  можна  було  любуватися  годинами. Ще  в  90 роках  на на  березі  річки  в  урочищі  рибачкової  криниці  був  побудований  Літній  кінотеатр  із спортивним  майданчиком.  В  літку   молодь  села   могла  відчовати   на  лоні  природи  під  спів  соловейка.  Неодноразово  там  проводилися  різі  свята  а  особливо  свято  Івана  Купала.  Де  дівчата  могли   загадувати  бажання  ,    відправляючи  віночки  сплетені  із  живих  квітів  на  воду.   Та  міг  випірнути  із  води   водяний   і  русалка.
На  березі  річки  була  побудова  пристань   звідки  могли  діти  та  дорослі    цілими  днями   поплавати  на  катамаранах, які  в  ті  часи  закуплено  було  колгоспом.    Діти  і  дорослі  купалися  в  ставку, ловили  рибу  насолоджувалися     та  відпочивали.Про, що  і  сьогодні  мріють.
Село  наше  розміщено  далеко  від  районного  центу, робочих  місць  в  селі  дуже  мало, тому   люди  працездатного  віку  не мають  можливості  десь  працювати, немає  в  селі  чорнобильської  зони.  Тому  наші  діти  немають  можливості  влітку  поїхати  на  море, в  санаторій,  літній  табір  щоб  відпочити  і  оздоровитися.Залишається  тільки  ставок  для  відпочинку, який  так  заріс  водорослями, що  після  купання  дітей  починається  висип  на  тілі.
Ставок  вкрай  необхідно  почистити, зберегти  його  для  наших  дітей, для  майбутнього  покоління. В  наших  краях  дуже  гарна  і  приваблива  природа,  яка  в  дальнійшому  може  забезпечити  чудові  місця  для  відпочинку, для    зеленого  туризму.  Адже  кругом  нас  ліси, поля, річки  все  для  нас  .  
З  2002 року  ставок    перебуває  в  оренді. Орендар ПП Кононов С.Д.   орендує  з  метою  риборозведення. З  2002 року по 2006 рік  сплачував  орендну  плату  в  сумі  4397 грн  в   рік  з  квітня  2006 року  8700 грн  з  травня  2011 року  орендну  плату  сплачує 4% грошової оццінки  земель  водного  фонду  що  складає  17400 грн.
В 1950  році  об”єдналися  колгоспи сіл Паланки ( тепер  Заозерне), Калініно (тепер Богданівка) та  Білоусівкт  і  побудували  приміщення  малої ГЕС  на  притоці  р.Сільниці. Це  була  міжколгоспна гідроелектростанція.
В 1953 році її  введено в  експлуатацію. Потужність  її  становила  102 КВТ. Дана електростанція  перейшла  у  власність  колгоспу “Росія” с.Білоусівки  так  як  була  побудована  на  землях  колгоспу “Росія2.  В  селах  Калініно, Паланка,Білоусівка  в  жителів  села  сяяла  електролампочка.  80% житлових  будинків  перебудовані і  покриті  шифером, черепицею, бляхою. Майже  в  кожному  будинку  був  радіоприймач, телевізор, швейна  машинка  та  інші  побутові  прилади.
В  1959 –1960 роках  запрацювала  ТЕС в  м.Ладижин  і  потреба  в  гідроелектростанції  відпала,робота  її  була призупинена  тому, що  Ладижинська  ТЕС  забезпечувала  електроенергією  всі  окружні  села.  В  1998 році  розпочалися  реформи  в  агропромисловому  секторі  країни. Проведено  розпаювання  земель, майна  бувшого  колгоспу “Росія”.
В  2001 році  створено ПСП “Старт”  . В  2007 році  за  рішенням  господарського  суду  дане  підприємство  визнано  банкрутом. Розпочалася  ліквідаційна  процедура  і  приміщенн  малої  ГЕС  а  також  гідроспоруди  були  в  переліку  майна  на  погашення  кредиторської  заборгованості.
В  2009 році  приміщення  гідроелектростанції  було  продано  орендатором ставка  ПП  Кононовим С.Д.  Власницею  малої  ГЕС  стала  Бабич  Батіма Нигментівна, яка  провела  відповідні  роботи  по  відновленню  напівзруйнованого  приміщення  та  гідроспоруд  малої  ГЕС.  Відновлено роботу 2-х  генераторів. В  травні  2010 року  мала ГЕС  запрацювала.На  гідрелектростанції  встановлено : дві  турбіни  Ф300   ГО-71, пропуск  води  турбін   становить  1,3 м3  за  годину,  два  асинхронних  двигуна  потужністю  90 кВт  на  75кВт.   Потужність  гідроелектростанції  становить  165 кВт.